Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4
Смілянської міської ради Черкаської області

Як запобігти булінгу в дитячому колективі?

​

Поради для батьків та педагогічних працівників.

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насильство не прийнятне. Саме тому, як тільки Ви побачили або дізналися про булінг:

- негайно втручайтесь та зупиняйте насильство! Булінг не можна ігнорувати;

- зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах;

- уникайте слів «жертва» чи «агресор» - це призводить до стигматизації;

- не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви;

- пояснюйте, які саме дії є насильством і чому їх необхідно припинити;

Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію;

- допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно;

- спілкуйтеся з дітьми, прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми;

- заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси та хобі можуть допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу;

- показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

Якщо Ви побачили принизливе фото чи відео з дитиною у соціальних мережах, Вам слід спокійно та поступово зробити наступні кроки:

- поговоріть з дитиною. Скажіть, що Ви не звинувачуєте її у тому, що фото/відео потрапило до мережі (формування культури користування кібер- простором тема, якій слід приділяти багато уваги, але не в кризовій ситуації);

- запевніть дитину, що вона може Вам довіритись і показати всі образливі

відео та фото, як соромно б їй не було. Часто такий контент інтимного характеру, через що дитині важко про це говорити;

- підкресліть, що Вас зараз цікавить не їх вміст, а як їх вилучити з мережі;

- напишіть особистого листа до сервісу технічної підтримки соціальних мереж про те, що контент (вкажіть посилання) принижує права дитини, і Ви вимагаєте його вилучити;

- покажіть дитині, що Ви на її боці у цій складній ситуації;

- поясніть дитині правила безпечного користування соціальними мережами.

Як зрозуміти, що дитина піддається булінгу/кібербулінгу:

- у дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.

- боїться ходити до школи або брати участь у заходах із однолітками (гуртки, спорт);

- ходить до школи довгим, незвичним шляхом;

- втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися;

- приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.

- постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття;

- має розлади сну або часті погані сни;

- втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки;

- якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу.

Коли діти стають жертвами булінгу вони соромляться про це говорити та

часто звинувачують себе в тому, що сталось. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини.

Якщо Ви маєте підозри, що вона стала жертвою булінгу:

- у першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною;

- дайте відчути, що Ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити;

- запевніть дитину, що Ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто;

- пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними;

- спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись;

- запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо);

- розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям;

- поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/однокласника;

- спитайте, яка саме Ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо Ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін;

- пам’ятайте, що ситуації фізичного насильства потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи;

- спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

Як допомогти дитині, якщо вона виявилась агресором.

Для того, щоб надати допомогу дитині-булеру, треба перш за все зрозуміти причину такої поведінки. На жаль, вони не до кінця розуміють, якої шкоди та страждань завдають. Булери вважають смішними знущання зі слабшої дитини, а коли отримують схвалення зі сторони однолітків, відчувають себе сильними лідерами. Причини того, що діти починають цькувати інших можуть бути самими різноманітними. Одні булять, тому що самі страждають від насильства (вдома, у спортивній секції, наслідки військової агресії тощо). Таким чином вони виміщають свій біль та злість через знущання і приниження слабших за себе. Інші діти булять задля встановлення свого авторитету в колективі однолітків, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення.

Важливо те, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Працюючи з дитиною-булером треба дотримуватись наступних правил:

- відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять», або «він заслуговує на це»;

- уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях;

- не применшуйте серйозність ситуації – глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки це не просто дитячі жарти та цілком природна частина дитинства;

- ретельно поясніть, які дії вважаються переслідуванням інших:

 цькування,

 образливі прізвиська,

 загрози фізичного насильства,

 залякування,

 висміювання,

 коментарі з сексуальним підтекстом,

 бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування,

 плітки,

 публічні приниження,

 штовхання,

 плювки,

 псування особистих речей,

 принизливі висловлювання або жести;

- діти, які булять, заперечують це так довго, настільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників;

- дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство;

- скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому Ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись що дитина намагається змінити ситуацію;

- загрози та покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення;

- буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини;

- агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми дитини та розлади поведінки.

Форми роботи для протидії цькуванню.

- Класні години. Вони не мають стати рутиною. Короткі, але часті розмови значно ефективніші за тривалі, але епізодичні.

- Бесіди фахівців психологічної служби закладу освіти з дітьми.

- Загальношкільні квести та конкурси.

- Виставки плакатів, літератури тощо.

- Участь у різноманітних благодійних акціях.

- Читання та обговорення книг, де висвітлюється проблема цькування.

- Перегляд і обговорення кінострічок/відеороликів на аналогічну тему. Більшість учнів переймається почуттям жертви булінгу, коли бачать, що відбувається на екрані.

- Театралізовані постановки на тему булінгу. Правильний вибір акторів для спектаклю, хороша підготовка і гра допоможуть донести до глядачів принципи добра та поваги.

- Психологічні тренінги, рольові ігри.

У зв’язку з запровадженням воєнного стану та переходом закладів освіти на дистанційну форму навчання робота з профілактики та виявлення булінгу (цькування) в закладах освіти здебільшого проводиться дистанційно з використанням вебпростору.

Форми роботи онлайн:

- проведення вебінарів, вебконференцій, онлайн-студій та ін.;

- листування в вайбері та інших мобільних додатках, які призначені для спілкування;

- створення учнями власних оригінальних плакатів проти знущань. Якщо діти навчаються вдома, вони можуть розмістити роботи на сайті закладу освіти, віртуальній дошці оголошень за допомогою такого додатка, як Padlet, або створити слайд-шоу на Google Диску із відкритим доступом до файлів.

- розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів на сайтах закладів освіти, сторінках практичного психолога/соціального педагога, у соціальних групах в мережі інтернет, та ін.

Кожен із цих заходів розвиватиме у дітей соціальну та комунікативну компетенції, тобто здатність поважати думку інших людей і вміти пояснити свою позицію, ефективно співпрацювати в колективі.